Олексій Щетінін. Єпархіальна преса Правобережної України як інструмент «Русского мира» на початку ХХ ст.?

 

Засоби масової інформації і, зокрема, преса відігравали і відіграють важливу роль у просуванні будь-якої ідеології. На початку ХХ ст. Правобережна Україна – Київська, Волинська і Подільська губернії об`єднана у генерал-губернаторство, була одним із полігонів поширення імперської ідеології триєдиного народу українців, росіян і білорусів.

Одним із найпотужніших ідеологічних інструментів імперії в регіоні була одержавлена імперська російська православна церква, яка у свою чергу мала власні єпархіальні засоби масової інформації: Київські, Волинські та Подільські «Єпархіальні відомості», «Почаївський листок», «Миссионерское обозрение» та інші. Такі дослідники як К. Федевич, Ю. Хитровська розкривають у своїх працях певні аспекти функціонування єпархіальної преси регіону як ідеологічного інструменту, однак дана проблема все ще потребує свого детального висвітлення.  

На основі аналізу вищезгаданої єпархіальної преси ми можемо говорити про те, що попри спільну риторику, не можна стверджувати, що навіть такий здавалося б однозначно імперський інструмент як православна єпархіальна преса у регіоні, суцільно працював на концепцію триєдиного православного народу. Духовенство, яке редагувало пресу мало різний світогляд, який відображався на сторінках відповідних видань. Спільною рисою було те що у всій єпархіальній пресі говорилося про «общерусский язык», однак інші ідеологеми вживалися по різному. Крім згаданої єдиної «загальноросійської мови» мови спільною ідеологемою була: «сектанти і католики – вороги православ`я – іноземна інтрига – вороги російського народу і держави».

Відмінними рисами преси Волині, Київщини та Поділля було те, що попри офіційну риторику «загальноросійської мови» часопис «Православна Подолія» з 1906 р. вів рубрику українською мовою і наголошував на необхідності проповідувати зрозумілими мовами. Волинська єпархіальна преса теж у 1917–1918 рр. отримала додатки українською мовою. Окрім мови, подільська та волинська періодика намагалась використовувати творчість Т. Г. Шевченка для ідеологічної роботи з сільським населенням регіону. Київська єпархіальна преса, навпаки, була найбільш проімперська, у київських виданнях часто говорилося про «народ-богоносець».  

Таким чином, з одного боку єпархіальна преса Правобережжя початку ХХ ст. була інструментом імперської національної ідеології, яка передбачала існування триєдиного православного народу, з іншого боку навіть на рівні регіону різноєпархіальні видання демонстрували різний підхід до мовно-культурних питань на своїх сторінках.

 

Щетінін Олексій Вікторович, аспірант кафедри богослов`я і релігієзнавства НПУ ім. М. П. Драгоманова