Перейти до основного вмісту

Андрій Гренишен. «Русский мир»: феномен візантійської спадщини

 


         Назва Росія від грецької назви канонічної території Константинопольського патріархату, яка стала Київською метрополією в ХІ столітті. Поняття «русский мир» співзвучне зі вживаним візантійцями поняттям християнський світ, яким позначалися обшири релігійно-політичного впливу Константинополя, оскільки християнська релігія використовувалася Візантійською імперією у внутрішньополітичних і геополітичних цілях і поширення християнства здійснювалося політичними методами. Російські імперіалісти запозичили досвід своїх ідейних прабатьків потрапили у пастку їх долі – втрата державності. Творці української національної ідеї у ХІХ столітті відмовилися від боротьби за візантійську спадщину навіть у питанні назви, назвавшись українцями, а країну назвали Україною.

         Релігійний аспект питання візантійської спадщини «русського мира» прямо пов'язаний з концепцією «Москва – ІІІ Рим», яка базується на православності Росії, а визнання хоч би багатоконфесійності російського суспільства руйнує твердження про імперську спадковість від Риму через Константинополь до «Москви – ІІІ Риму, а четвертому не бувати». Тому «русский мир» поза межами РФ тримається на суспільній підтримці російськомовних і православних вірян московського патріархату, а за її відсутності просто сиплеться, що ми і спостерігаємо на сході України на відміну від Придністров’я де вдалося переконати більшість населення у тому, що Росія їх союзниця і захисниця від ворожих і жорстоких молдавських націоналістів.

         Ексклюзивний проект спрямований на російськомовних православних московського патріархату приречений на провал у суспільстві де представлено багато конфесій. Тому розвиток свободи віросповідання у контексті вільного поширення Благої звістки Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа за умови консолідації християн у цій діяльності запорука мінімізації впливу ідеології «русського мира» на релігійне життя в Україні, бо перемога відбувається завдяки наступальній, а не оборонній стратегії. Власне реформаційні тенденції, які спостерігаються у ПЦУ сприяють оновленню християнської парадигми у напрямку спасіння людських душ Євангелієм Ісуса Христа, а не дотримання конфесійної традиції і конкуренції національних традицій православ’я.

 

Гренишен Андрій Миколайович, Кандидат історичних наук, член ГО "Україна трансформується"

Коментарі

  1. Ви зводите все до лінії "Візантія - Москва - православіє - цезарепапізм".
    Але РМ ширше, ніж візантійська спадщина, яку Ви штучно демонізуєте.
    Що ви скажете про феномен протестантських та євангельських християн, що в Росії масово підтримали путінську агресію проти України?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за запитання! Річ у тім. що візантійська спадщина окрім імперських амбіцій ще включає в себе співпрацю церкви з державою, модернізованої товаришем Сталіним. Тому висловлення схвалення державної політики євангельськими церквами РФ це втілення візантійської спадщини у її розвиткові!

      Видалити
  2. Пане Андрію, згоден з попереднім коментарем, надто обмежене бачення релігійної складової РМ

    ВідповістиВидалити
  3. Що Ви маєте на увазі, стверджуючи “Російські імперіалісти запозичили досвід своїх ідейних прабатьків потрапили у пастку їх долі – втрата державності"?

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вічне теперішнє «Русского мира»: політичні підвалини доктрини

  Дарія Сингаєвська , студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія» «Семь слов о «русском мире» . Цещо? Слова Христа на хресті? [ Волкова Е. Ідеологія «русского мира» як релігіявійни [Електронний ресурс]. 2016 – Режим доступу: https://zbruc.eu/node/51719(02.08.2020)] «..періодичні свята […] відкривають нам дещо більше: бажання відмінити, скасувати минулий профанний час та розпочати «час новий». Інакше кажучи, періодичні свята, що завершують один проміжок часу і розпочинають інший, мають на меті повне відродження та оновлення часу » [ Элиаде. М. Трактат по истории религий / Пер. с фр. А.А. Васильева. - М.: Академический Проект, 2015. - § 432 ] . Політичне свято виборів президента Росії 2020 специфічно оновило час…, продовживши намагання побудувати свою світ-системунапротивагу світовому порядку за Гельсінськими угодами, або те, що у риториці творців цієї ідеології називається «сучасною єрессю людинопоклонства » [ Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Торж...

Стефанія Сідорова. Формування поняття “нова етика” в російських медіа та його потенційний вплив на український дискурс

  Поняття “нова етика” зараз не є чітко визначеним і функціонує як парасолькове поняття, в яке включають чи не всю проблематику сьогодення: від #metoo до Black Lives Matter, від канселінгу до життя в умовах пандемії, від цифрового етикету до екології. Найближчим відповідником, що міг би частково прояснити його зміст, є американський термін “woke culture” [3]. Аналізоване нами поняття є не запозиченим, а питомим для російського дискурсу [2]. Хоча словосполучення “нова етика” використовувалось і раніше ( e.g. німецькими феміністками першої хвилі, Еріхом Нойманном чи Анітою Аллен), сучасний термін сформувався в Росії і пропонує російський погляд на розуміння процесів, що відбуваються на Заході [1]. Швидко (чи навіть одночасно) зі своєю появою поняття починає стійко асоціюватися з концептами “Захід”, “ідеологія”, “проблема” та набуває негативних конотацій. Дискусія щодо нової етики перетворюється на протистояння - їй закидають тоталітаризм, говорять про неї як “новий етичний ре...

Катерина Якуніна. Мовою цифр православна конфесійна ідентичність: усталеність versus стереотипність

  В 2020 р. Центр Разумкова запропонував українскій громадськості інформаційні матеріали «Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2020 рр.» [1] , які підвели підсумок релігійному життю України за останні 20 років. За допомогою данних, опублікованих у матеріалах, наукове співтовариство, ЗМК, політичні сили змогли по-новому оцінити роль релігії в суспільстві, простежити нові тенденції, підкреслити усталені традиції. Співставивши наукові розвідки та «мову цифр», можна відстежити правдивість\хибність для українського суспільства сьогодні деяких стереотипів щодо православного середовища. 1. Теза: Російсько-український конфлікт, ситуація в ОРДЛО, посприяли віддтоку вірних із УПЦ (МП). Дані: число вірних УПЦ(МП) складає 22% православних у 2020 р. проти 16% у 2019р. Подібну ситуацію можна пояснити «незрозумілістю» для вірних ситуації із утворенням ПЦУ і де-факто, продовженням існування УПЦ КП. 2. Теза: «Тривале, іноді конфлікт...