Олена Мішалова. Від «Москва – Третій Рим» до «Русского мира»: етапи формування імперського ідеологічного гібридного проєкту.
1.
Сучасна Російська Федерація є імперією у стадії «напіврозпаду», яка відчайдушно
намагається протидіяти процесу свого розпаду, що почався у 1991 р., коли
Радянський Союз припинив своє існування. Парадоксально: у той час, як у світі після
завершення Другої Світової війни відбувається деколонізація і великі
колоніальні імперії зникають з політичної карти світу, СРСР не просто нікуди не
зникає, а розширюється – включає до зони свого впливу країни Східної Європи.
2.
«Русский мир» є сучасною версією історичного месіанства Росії, містить в собі
ключові ідеї трьох попередніх месіанських проектів – релігійного, культурно-цивілізаційного
та радянсько-політичного.
2.1.
Релігійно-політичний проєкт: захист православної віри та православних християн.
Цей комплекс ідей бере свій початок з друг. пол. ХV-XVI ст. Флорентійська унія (1438 р.) та падіння Візантійської
імперії (1453 р.) перетворили московського князя на захисника православ'я –
єдино правильної версії християнської віри. Саме в цей час з'являється титул
«самодержець», активно просувається ідея богоданності князівської влади,
конструюється міф «Москва – Третій Рим», а московський князь починає іменувати
себе «государем всея Руси».
2.2.
Цивілізаційний проєкт: ідеї М. Данілевського обґрунтовують цивілізаційне месіанство
Росії. Слов'янський культурний тип має поєднати у собі здобутки усіх попередніх
культурно-історичних типів і стати провідним у майбутньому. З'являється ідея
єдиної народності. Ідеї О. Шпенглера про культурне ядро («душу») культури чітко
відображуються у тезі про «загадочную русскую душу».
2.3.
Радянський політичний проєкт «переступає» будь-які релігійні та
культурно-національні кордони (атеїзм та пролетарська революція у світовому масштабі),
декларує побудову справедливого суспільства – комунізму – у майбутньому,
творить новий тип людини – «советского человека». При цьому комуністична ідеологія свідомо вибудовується
на зразок релігійної, а ідея єдиної народності перетворюється на ідеологему про
«три братні народи».
3.
Таким чином, «Русский мир» – імперський ідеологічний гібридний проект, заснований
на застарілих історичних міфах (РФ не є ані центром світового православ'я, ані
центром слов'янською цивілізації, ані державою соціальної справедливості). Це
симулякр в чистому вигляді (Ж. Бодріяр), тобто симуляція історичного месіанства,
повністю відірваного від історичної дійсності.
Мішалова Олена Віталіївна, доцент кафедри філософії Криворізького державного педагогічного університету
і цей проект підтримують (навіть якщо несвідомо, або сподіваючись досягти якоїсь благої мети) всі, хто публічно говорить, пише й розповсюджує будь-що рос.мовою). Те саме стосується активної та пасивної підтримки будь-яких інших проектів, артефактів, ідей та людей з РФ. Знаю, знаю, що і там трапляються винятки (і тут бувають в наших співгромадян якісь непереборні обставини, які змішують), але вони відомо що підтверджують.
ВідповістиВидалитиДозвольте посперечатися. Етнонаціоналістичне рівняння "мова = етнос = нація = держава" це і є ідеологема, що лежить в основі "русского мира": "русскоязычные = русские = должны быть гражданами РФ". І от питання, який проект підтримують ті, хто поширює цю ідеологему? ;-)
Видалитиідеологеми бувають різні, хоч зглядно й подібні, і вони можуть слугувати по-різному різним народам в різних обставинах. Окрім того, слід розрізняти мову особистогоЇродинного/дружнього спілкування та мову ширшої публічності
ВидалитиПитання і від мене до п. Олени: чи можна вважати офіційну ідеологію РФ - громадянською релігією "русского мира"?
ВідповістиВидалитимені здається, що ні. це конкретний проєкт під конкретну ціль, сфабрикований із "залишків" принаймні трьох попередніх такого роду проектів. як тільки він "відпрацює" себе, його змінять на щось "нове" (насправді, добре забуте "старе"). релігійна складова -лише один елемент святої трійці "православие. самодержавие. народность."
Видалитив "русском мире" нічого нового не вигадано, просто абгрейт "старых песен о главном".
"Русский мир" - русский язык, але "Российская Федерация/Россия. не "Русская Федерация" - от що цікаво.
ВідповістиВидалитиросіяни до "Русі" (у тому числі "Давньої Русі") мають таке саме відношення, як і до Риму чи Константинополя.
Саме українців ще у 19 ст. називали русинами в Австро-Угорській імперії. також не випадково Михайло Грушевський пише свою "Історію України-Русі".
мені здається, що потрібно не лише автентичність борщу відвойовувати (хоча цей момент теж важливий), але й з назвами розібратися. історія Росії - це історія і ціла традиція крадіжок всього і у всіх (Крим - лише один із прикладів крадіжки).
Автор видалив цей коментар.
ВидалитиДесь біля року тому вже була дискусія, що потрібно казати "російський мир". Бо дуже часто його носіями не є представники національності, яку ми сьогодні визначаємо як "русский". Його несуть саме "росіяни" по своєї ментальності та політичним поглядам. При цьому ці люди належать до різних конфесій....
Видалитипогоджуюсь з Вами.
Видалитиа я от не погоджусь з о. Сергієм.
Видалити"РМ" апелює до "русскости" як до центрального поняття, і його метафорична ідея головна - "русское" = "российское", а "российское" розширюється до "русского". Все "руське" проголошується "російським", а "російське" визначається як осьовий, стрижневий стандарт "справжнього руського" (все "руське", що не "російське" - напр., Україна чи Білорусь у 17 ст. - визнається як "трохи попсоване"). Це претензія на "Русь", де б і коли б вона не була.
До того ж в термінах сучасного ерефешної мови "российским" називають те, що входить до меж офіційної держави РФ, а "русским" - специфічне духовне, мовне, культурне середовище, простір, що сягає далеко за межі "российского".
Тому "российским" був би світ, якби він відмовився від етнонаціоналістичного імперського реваншизму. Але - увы.
нещодавно зустріла в мережі вираз "російський рейх". дуже влучно сформульовано.
Видалитинасправді нічого власне російського/білоруського/українського не було і бути не могло. бо на той час існувало Московське царство з претензією на "государя всієї Русі". в основі цієї претензії - ханський ярлик на "велике княжіння", що давав право збирати податки на користь хана на слов'янських землях у складі Орди. це дозволило Москві піднятись і посилитись (вони фактично рекетували усі інші князівства майже століття). мені здається, влада РФ досі вважає себе "збірником дані" з усіх сусідів.
претензії РФ на "руське" слід оспорювати. особливо, що стосується духовного і культурного.
Думаю, слушною є теза Олени Віталіївни стосовно ідей М. Данилевського щодо «цивілізаційного месіанства Росії». Можна додати, що скажімо, у Миколи Данилевського в праці «Росія та Європа» (1869) та у Миколи Бердяєва у розвідці «Джерела та зміст російського комунізму» знаходимо тезу про відмінність культур – європейської (кажучи словами Бердяєва, «Захід», «західні люди», див.: [1, с. 8]) та російської. І ця відмінність культур, вочевидь, за їхнім міркуванням, могла стати однією із підстав «прагненню до окремішності».
ВідповістиВидалитиТак, скажімо, Бердяєв звертає увагу на те, що «безмежність російської землі, відсутність кордонів і меж знайшли вираження у складі російської душі. Пейзаж російської душі відповідає пейзажу російської землі, та ж безмежність, безформність, спрямованість в нескінченність, широта. На Заході тісно, все обмежено, все оформлено і розподілено за категоріями, все сприяє утворенню та розвитку цивілізації – і будова землі і будова душі. Можна було би сказати, що російський народ став жертвою неосяжності своєї земної, своєї природної стихійності. […]. Російські історики пояснюють деспотичний характер російської держави цією необхідністю оформлення великої, неосяжної російської рівнини» [1, с. 8].
Данилевський теж застановляється над культурними відмінностями Європи та Росії: «… за спільним культурно-історичною поглядом Росія не може вважатися складовою частиною Європи ні за походженням, ні за усиновленням; що їй належить тільки дві можливості: або разом з іншими слов’янами утворити особливу, самостійну культурну одиницю, або позбутися будь-якого культурно-історичного значення – бути нічим» [2, с. 475]. «… Будучи сторонньою Європейському світу за своїм внутрішнім складом, будучи, окрім того, занадто сильною і могутньою, щоб займати місце одного з членів європейської сім’ї, бути однією з великих європейських держав, – Росія не інакше може зайняти гідне себе і Слов’янства місце в історії, як ставши главою особливої, самостійної політичної системи держав і слугуючи противагою Європі у всій її спільності і цілісності. Ось зиск, користь, сенс Всеслов’янського союзу стосовно Росії» [2, с. 481].
1. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. Репринтное воспроизведение издания YMCA-PRESS, 1955 г.— М.: Наука, 1990.— 224 с.
2. Данилевский Н. Россия и Европа: взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому. – М.: Институт русской цивилизации, 2008. – 816 с.
А чи можна вважати Росію не "цивілізацією", але "субцивілізацією", регіональною надспільнотою, що більше ніж нація, але менше, ніж цивілізація?
ВидалитиРосія не є ані першим, ані другим. нічого корисного вони світу не дали і власне свого культурного змісту у них немає. цивілізація фейкова, набір дуже різних народів, що штучно і силою утримуються разом. а сила тримається на продажу ресурсів, котрі Москва відбирає у цих народів.
Видалитиєдина у світі імперія з метрополією (Москва/Санкт-Петербург; вони концентрують 70 відсотків економіки) та внутрішніми колоніями (як суто сировинні бази).
оптимістичні прогнози Данілевського щодо того, що Російська імперія має перетворитись у майбутньому в окремий культурний тип, не здійснилося. на мою думку, Росія і не могла перетворитись. тому що цивілізація має щось своє генерувати світу, а РФ просто привласнює силовими методами.
Володимире Павловичу, якщо тлумачити поняття субцивілізації як частину цивілізації, а відтак Росію як субцивілізацію, то що у такому разі є "цивілізацією"?
ВидалитиВ якому сенсі автор вживає поняття "імперія "?
ВідповістиВидалитиУ сенсі територіально великої держави, що (1) створена переважно шляхом силового приєднання територій (і на цьому тримається у подальшому), (2) має чітко визначену внутрішню структуру: метрополія/периферія, (3) перетворює сусідні держави на залежні від себе (з метою подальшого поглинання), часто собі на шкоду, тому що витрачає на це шалені ресурси, (4) створює власні ідеологічні конструкції світобудови.
ВідповістиВидалитидумаю, це можна визначити як історико-політичне розуміння. можливі ще інші?
Вітаю, п. Олена! Натрапив на тези вашого виступу.. Конференція актуальна, хоч і відбулася відносно давно. Сам давно цікавлюсь цією тематикою як фаховий історик. 2017 р випустив з цього приводу невеличке монографічне досліждення. Абсолютно однозначно, усі російські доктрини не залежно від століття грунтуються на російському имперіалізмі. Останній включає шовінізм і мессіанство. Зотола Орда і Візантія. Нові форми, а сіть стара. Це ракова пухлина россійської інтелігенції, і не тільки. Жаль лише, що не всі українські політики дослухалися до цього.
ВідповістиВидалити