”Русский мир”: між міфологією та ідеологією

 Роман Самчук, кандидат філософських наук, вчений секретар Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України

Концепт «Русский мир» є надзвичайно строкатим та дифузним явищем, яке охоплює цілу низку сфер та значень. Попри всю його строкатість сутнісною основою його є спроба оформити винятковість «русского етосу» у найширшому його значенні та протиставити його іншим етосам, визначивши їх такими, що є менш досконалими, такими, які сповідують хибні цінності (російський месіанізм). Варто зауважити, що цей концепт є гібридним, полісемантичним та надзвичайно розмитим, що дає змогу його теоретикам чи адептам підлаштовувати його до реалій інших країн, особливо це стосується слов’янських пострадянських країн та діаспори. У форматі даного заходу надзвичайно важко навіть окреслити широту та складність такого багатогранного феномена як «русский мир». Тож спробуємо розкрити одну з найбільш сутнісних, на нашу думку, його рис.

Однією із основних його особливостей є широке використання історичних міфів, створення нових та майстерна маніпуляція ними. Варто зазначити, що дана традиція є успадкованою Російською федерацією ще від Московського князівства і розвинута до досконалості. Політичний устрій та постійний вплив міфологізованої пропаганди створив своєрідний російський ментальний тип, орієнтований на цілу низку міфологізованих, героїзованих та сакралізованих сюжетів, які, незважаючи на те, що були вигаданими, є частиною російської історії та народної свідомості. Прикладом чому є ціла низка вигаданих або перекручених історичних подій або неіснуючих історичних особистостей, які є знаковими для світогляду російського обивателя. Для прикладу можна вказати: канонізованого РПЦ Олександра Невського, шапку Мономаха, Куликовську битву, події на броненосці «Потьомкін», подвиг панфіловців, Севастополь як місто слави російських моряків та багато ін. В релігійній сфері таких прикладів також є дуже багато, одним з найбільш відомих є концепція Філофея про «Москву як третій Рим». Найбільш загрозливими для України історичними міфами є міфи про «спільну купіль трьох народів» (Росії, України, Білорусі) та про Московське царство як основного спадкоємця спадщини Руси. Особливого значення та привабливості концепціям, які входять до доктрини «русского мира» надають певні психологічні прийоми. В першу чергу, це апеляція до блиску та могутності Російської імперії чи неймовірної потуги Радянського Союзу, що також значно перебільшено та міфологізовано. Сюди також потрібно віднести і створення пантеону героїв, святих та мучеників. Понад те, активне включення церкви та сакралізація таких міфів посилює ефект достовірності та «богоугодності», а зважаючи, що релігія працює з позараціональними сферами свідомості людини, таким чином, досягається приголомшуючий ефект.

Багатоповерхове нашарування таких міфів і закладає основу для створення концепцій «русского мира». Так, саме концепцій, оскільки доктрина «русского мира» передбачає цілу низку концепцій, які здійснюють агресивну інвазію в цілу низку сфер суспільного життя, як привило, суміжних із РФ країн або ж активно поширюються серед російської діаспори закордоном. Пагубність цього феномену полягає в тому, що такі міфологізовані та героїзовані інтерпретації історії добре вкорінюються у свідомості людей, а оскільки під владою Російської імперії, а згодом Радянського Союзу перебувала велика кількість народів та етносів, то вони продовжують жити в їхній свідомості й нині, особливо це стосується старшого покоління та тих регіонів, які перебувають в інформаційному полі РФ, де ці міфи продовжують вживлюватися у свідомість споживачів медіа продукту.

Отже, визначальну роль у поширенні «русского мира» відіграють медіа у всій їх багатоманітності – від федеральних телеканалів РФ та їх сателітів у цілій низці країн та каналів, створених для спеціальної трансляції закордон російської точки зору (Russia Today, Росія 24 та ін.), до церковних медіа холдингів та імперій, які буйно розквітли в РФ, та мають величезний пул медіа в Україні. Останнім часом з цією метою активно використовуються ціла низка новітніх можливостей мережі Інтернет: всеможливі соціальні мережі та Ютуб, які створили надзвичайно сприятливі умови для поширення будь-якої інформації, а зважаючи на шалені кошти, які РФ виділяє на поширення потрібного їй контенту, то можемо тільки уявити масштаби охоплення та зомбування своїх громадян та громадян інших країн. Загальновідомими є так звані «фабрики ботів» та «тролів», які займаються поширенням та просуванням «потрібних» ідей та формуванням «правильних» думок. Не менше відомими в цьому контексті є професійні пропагандисти, які ціленаправлено займаються пропагандою ідеологічно правильних думок та інтерпретацій фактів та історії взагалі. В цьому контексті мусимо висловити жаль з приводу вкрай недолугої та малоефективної української державної політики щодо стримання та протидії цим негативним впливам.

Понад те, ідеї, висловлені в концепціях «русского мира» стали елементами сучасної війни РФ проти України. Доказами цього твердження є активна розробка та випробування РФ цілої низки новітніх засобів ведення війни таких як «доктрина Герасімова», «теорія консієнтальної війни», які роблять акцент на гібридних способах ведення війни, особливого значення надаючи психологічному тиску, маніпуляціям, викривленню історичної правди, маніпуляціям із свідомістю, тотальній дезінформації та інформаційному пресингу. Саме з цією метою і розроблялася сучасна доктрина «русского мира», яка має три основні способи оприявнення: геополітичний, культурний з претензіями на цивілізаційний та релігійний.

Залучення до просування та розвитку доктрини «русского мира» або ж для його насадження передових наукових знань у сфері психології, нейрофізіології, психіатрії, зокрема в сфері навіювання та маніпуляції людською свідомістю засвідчують його антигуманну та злочинну суть, розкриваючи реваншистські, імперські плани влади РФ.

Варто також зауважити, що доктрина «русского мира» – це спосіб обґрунтування та збереження РФ як унітарної держави для спільного існування цілої низки народів, які мають дуже мало спільного, а з іншого боку, – це спосіб легітимізувати втручання у справи інших держав. Підсумовуючи можна сказати, що доктрина «русского мира» є міфологізованою та сакралізованою ідеологією, яка має два спрямування: внутрішнє, де виконує роль цементуючого розчину для російського суспільства та зовнішню, яка спрямована на досягнення інтересів РФ за її межами, зокрема руйнування та розмивання ідентичності суміжних держав, з метою їх поступового поглинення.