Антагоністичні основи як засіб і метод інтеграції «Русского мира»

 Ігор Пилипів, студент Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

Криза ідентичності РФ, що загострилась після розпаду СРСР, поставила нове запитання того, як саме має позиціонувати себе держава з настільки різними суб’єктами федерацій в собі. Безумовно, гетерогенність суспільства у всіх площинах його існування вимагає від інтеграційного концепту ідеї, що виходить за межі семіотичних, темпоральних та хронологічних рамок. Особливі схеми компіляції смислових структур, які детермінуються   напрямками географічного спрямування. Простота наповнення самого поняття  «Русский мир» виконує інклюзивну функцію залучення. Кілька постулатів, що допомагають окреслити сам концепт є мінімальними та загальними: самодержавство, народність, православна віра. Дані стовпи так званої «цивілізації» є найбільш придатними для інтеграції у східноєвропейському напрямку.

Відтак інтеграція може набувати різних форм та значень, не тільки як процеси, що відбуваються «тут і зараз», а як полювання за «русскими» людьми у різні історичні періоди та на різних континентах. Для пересічного громадянина концепт «Русского мира» виступає трансцендентальною ознакою нескінченності. Поява вічного і такого, що знаходиться над людиною у її власній картині світу може одночасно заповняти як духовні, так і екзистенціальні потреби. Життя, відповідно,  набуває орієнтирів, що задаються від вищої мети людини і визначають поле свого діяння. Сама можливість окреслення свого простору передбачає наявність і того хто знаходиться за ним, тобто іншого. Відповідно система  «свій – інший» у російському концепті перетворюється на дихотомію «свій – чужий». Себто для кожного прихильника ідеї «русскости» світ являє собою бінарну структуру антагоністичної взаємодії. 

На сьогоднішній день постмодерний концепт «Русского мира» увібрав в себе елементи з різних віх історії самої Росії. Винятком не став і принцип антагонізму. Його початки можна прослідкувати ще в епоху ренесансу. Як зазначає український науковець С. Здіорук: «Уявлення про особливу всесвітньо-історичну місію Російської держави та базована на них ідеологія своїми коренями сягають XV– XVI ст., коли їх актуальність визначалася гострою конкуренцією російського православ’я з католицизмом і процесом консолідації, а також експансії Великого князівства Московського (згодом Російського царства й Російської імперії)». Виникнення таких ідей збігаються із зародженням у Речі Посполитій ідеї сарматизму, де польські інтелектуали позиціонували себе останнім бастіоном християнства (католицького обряду) Європи. Пізніше ідея про оборонців віри була перейнята і козаками. Московське царство перероблює ідею сарматизму на сторону захисників православ’я як від мусульманського світу так і від католицького. 

Суть сучасної антагоністичної основи концепту полягає у протиставленні себе іншому, де ти як носій концепту оберігаєш не просто православну віру, а особливість духовної структури, яка керується етичними та естетичними нормами власного світу. Західний світ у ролі антагоніста завжди намагається зруйнувати саме базові основи так званої сили «русского человека». Правильність світобудови та світорозуміння закодовуються у архетипи духовної культури (фольклор, мистецтво та ін.). 

Сприйняття продуктів духовного виробництва поміщає людину у смислова поле, яке окреслює площину та межі «русского мира». Наявність меж зумовлена саме антагоністичним елементом, також він може виконувати функції мобілізації, індоктринації, в залежності від поставленої цілі.

Сучасний антагонізм «русского мира» представлений непропорційною структурою. З однієї сторони ми можемо спостерігати ідеї ворога в образі Заходу, а з іншої сучасну змістову частину, де ідеї подані в сучасних образах, архаїчну утверджуючу та езотеричну, що відповідає за вічність. Синергія цих трьох частин створює межу, яку кожен адепт концепту розуміє на когнітивному рівні та відчуває на – емативному. 

За допомогою цієї структури можна досліджувати нові напрямки розгортання інтеграційних процесів Росії. Також вона дозволяє дослідити нові форми протистояння, оскільки будь-яка загроза зовні, що у своїй суті є релевантною до трьох елементів, стає новим механізмом для консолідації суспільства у межах наявної парадигми.

Список використаної літератури:

1. 1. Україна та проект «русского мира» : аналіт. доп. / С. І. Здіорук, В. М. Яблонський, В. В. Токман [та ін.]; за ред. В. М. Яблонського та С. І. Здіорука. – К. : НІСД, 2014. – 80с.