«Європейський світ» як альтернатива «Русскому миру» - в Україні…

 Володимир Сущенко, кандидат юридичних наук, доцент, Центр Разумкова

Враховуючи, що «русский мир» протягом останнього десятиріччя є доктриною (провідної ідеологемою) як у зовнішній, так і у внутрішній політиці правлячого класу Російської Федерації, що спрямований, зокрема, на України, пропоную розробити комплексну Програму розвитку ідеї «Європейський світ України» у внутрішній та зовнішній політиці України. Треба припиняти жити у «розтяжці» між Сходом і Заходом. Основними складовими (напрямками) такої Програми, на мій погляд, можуть бути:

1. Формування наративу правдивої історичної пам’яті народу, в якій мають знайти місце перевірені наукою достовірні історичні факти державотворення за участі всіх націй, етносів і соціальних прошарків народу України, починаючи з часів Київської Русі. Ці факти повинні бути стисло і доступно прокоментовані істориками і соціологами для адекватного розуміння та усвідомлення будь-яким громадянином України. Шкільні та університетські підручники повинні подавати ці факти і коментарі до них з урахуванням поступового розвитку особистості від молодшого шкільного віку до університетської лави. Важливо також всіляко пропагувати і розвивати бажання людини достеменно і якомога більше знати історію власного Родоводу як мінімум за 4-5 поколінь. Таке знання з часом  повинно ставати елементом загальної культури більшості громадян країни.

2.  Необхідно мати точну діагностику сучасного національного та етнічного складу народу України, враховуючи історичну спадщину формування її  державності, включаючи: а) знання мов: української – в першу чергу,  русскогоязыка, кримсько-татарської, польської, угорської, румунської та інших, включаючи окремі найбільш поширені мовні діалекти; б) безумовного усвідомлення та дотримання національних та етнічних/місцевих традицій і ритуалів у повсякденному побутовому житі людини; в) взаємозв’язок і взаємовплив мов, національних (етнічних) традицій на ритуалів у повсякденному житті людей у певних  регіонах країни.

3. Постійний моніторинг стану свободи совісті та реалізації релігійних вірувань громадян України з метою всебічного і стабільного забезпечення взаємоповаги і взаємодопомоги у міжрелігійних відносинах. Роль і вплив Всеукраїнського об’єднання церков на життя суспільства повинні постійно зростати та бути  пріоритетами  державної політики у сфері забезпечення прав і свобод людини, свободи совісті, національної та етнічної самоідентифікацію і самовираження.

4. Інформаційно-культурний простір країни потребує глибинного реформаторського переосмислення і перебудови з метою насичення його не лише інформаційною складовою, але й  виховною - в контексті найширшого і достовірного ознайомлення всіх громадян  з історичними і сучасними надбаннями і здобутками окремих територіальних, національних та етнічних спільнот людей. Цей напрямок потребує напрацювання різноманітних методів та інструментів його розвитку. Інформаційно-культурна політика держави і громадянського суспільства має бути побудована за територіальним та національно-етнічним квотним принципом, коли фінансова підтримка з державного бюджету відповідних заходів відповідала би на загал  ВІДСОТКУ співвідношення кількості представників окремих націй та етносів, які мешкають в Україні як в цілому, такі  на  в її регіонах. Треба зменшити потоки інформації, що присвячені різним «негараздам (злочинам і правопорушенням - в першу чергу)» та політичним процесам в країні – до 15-20% в загальному обсязі інформаційного продукту, оскільки ситуація, коли інформаційний простір на 80-85% заповнений негативною інформацією – деморалізує суспільство в цілому і окремих громадян, знищує мотивацію до продукування позитивних ідей і вчинків.

5. Ідея «Європейського світу в Україні» повинна постійно та аргументовано, без закликів до  будь-якого (психічного, адміністративного,  фізичного) насилля, примусу  та заборон, порівнюватись з ідеологією «русского мира» та його практикою як в Україні (в першу чергу), так і в РФ та за її межами.