Перейти до основного вмісту

Політичні підвалини доктрини «Русского мира»: чи є «Русский мир» ідеологією?

 Максим Нейман, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка


В умовах ведення гібридної війни РФ проти України є дуже важливим розібратися чим є «Русский мир», аби мати спробу ефективно протистояти цьому. Держава не може ефективно протистояти тому, чого не знає, тому необхідно розібратися, чи це є ідеологією, чи лише доктриною.

Концептуальні положення того, що ми сьогодні називаємо «Русским миром», почали формуватися приблизно в 1500 році, саме в цей період Московія звільнилася від ординського іга та Філотей сформував політично-теологічну концепцію - «Москва – Третій Рим». Від цього часу ми можемо стверджувати формування месіанської місії в світогляді російського народу по відношенню до інших та відведення центральної ролі майбутній російській імперії в останній епосі історії людства, так як після «Третього Риму» настане Судний день, звідси й виправдання духовного радикалізму. Чим сильніше ставала Росія, котра трансформувалися від князівства до імперії, тим міцніше ставала світоглядна модель, а тому провідна роль російського народу над іншими ставала «очевидною». За час перебування території сучасної України у складі Російської імперії в свідомості людей дуже сильно вкоренилася думка щодо «вищості» російської культури, та в принципі всього російського, саме через це, після жовтневої революції, в новоутвореній державі зберігалася вищість росіян: управлінський склад, державна мова, національна валюта, культурне життя(зміна українських прізвищ на російські) тощо. Тому концепт «советского человека» є фікцією котрою радянський уряд прагнув перетворити всі інші народи СРСР на росіян за світоглядом. 

Ми коротко прослідкували історичну тяглість основних концептів, що формували світоглядну модель російського народу, це було необхідно аби зрозуміти сьогоднішню ситуацію. Зрозуміло, що світоглядна суть не змінювалася, відмінна була лише форма втілення, силою в часи імперії та культурним домінуванням при СРСР. Тому природно, що після розпаду в 1991 році, зі зміною зовнішніх умов змінилася і форма втілення. 90-ті для Росії були часом внутрішньої нестабільності та часом потенціальних змін – через впровадження демократії західного зразка, але народ РФ вирішив втратити свій шанс, щонайменше, вдруге, та залишився на старому шляху. Початок 2000-х характеризувався стабілізацією внутрішнього становища в усіх сферах, це дало змогу РФ активно займатися зовнішньою політикою та формувати нову форму втілення власної світоглядної моделі, множинність шляхів та невизначеність почали зникати. З цього моменту можемо констатувати початок формування російської геополітичної доктрини – «Русский мир».

Сьогодні ця доктрина ефективно може працювати в двох випадках, або якщо держава знаходиться в історично теплих відносинах з РФ(Сербія) або ж, якщо територія сучасної держави достатньо довгий час перебували у складі Росії, не менше як 100 років. По-перше через це, а по-друге через недієвість російських геополітичних прийомів РФ поступово втрачає 3 зони свого впливу: європейська, середньо-азійська та далекосхідна. Один з неповністю дієвих імперативів, як приклад, є поступова деструкція держави з середини і наступна спроба її знищення шляхом прямого або непрямого військового втручання з метою втягнення цієї держави в орбіту власного впливу. Проте зважаючи на характер народів котрі оточують РФ, активну протидію США та Китаю по деяким позиціям, та порівняно невеликі можливості можна зробити висновок, що ці практики не є надто дієвими. РФ породжує хаос, який не може довести до логічного кінця, а тому він починає консолідувати націю для протидії агресору та провокує зміну відношення до себе(Грузія, Україна). 

Як висновок, остаточно розберемося чим все таки є концепт «Русского мира», на основі усього сказаного. Згідно з Політологічним словником за редакцією М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка політичною доктриною є ідейно-політичне вчення, система політичних поглядів, керівний політичний принцип. Опираючись на це визначення ми дійсно можемо визнати, що концепт «Русский мир» це не більше аніж засіб реалізації своєї світоглядної концепції за кордоном, тобто є геополітичною доктриною РФ. А також є керівним принципом для сучасних російських політиків, зокрема «защита русскоговорящего населения», «духовные скрепы» і таке інше.

Коментарі

  1. Ви одразу називаєте ""Русский мир" доктриною, але, все, ж, чому не ідеологією? ну і, на додачу, від якого визначення ідеології ви відштовхуєтеся (Марксове, Мангеймівське чи якесь інше)?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Наприкінці я обгрунтовую свою думку. Я вважаю, що цей концепт використовується для досягнення власних геополітичних цілей, а у внутрішній політиці він не відіграє визначальної ролі, можливо, тільки формує ставлення до дій РФ за кордоном.

      Визначення ідеології, я брав у тому самому словнику, що і визначення поняття "ідеологія", ось посилання на нього:
      http://maup.com.ua/assets/files/lib/book/kv_08.pdf

      Видалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Стефанія Сідорова. Формування поняття “нова етика” в російських медіа та його потенційний вплив на український дискурс

  Поняття “нова етика” зараз не є чітко визначеним і функціонує як парасолькове поняття, в яке включають чи не всю проблематику сьогодення: від #metoo до Black Lives Matter, від канселінгу до життя в умовах пандемії, від цифрового етикету до екології. Найближчим відповідником, що міг би частково прояснити його зміст, є американський термін “woke culture” [3]. Аналізоване нами поняття є не запозиченим, а питомим для російського дискурсу [2]. Хоча словосполучення “нова етика” використовувалось і раніше ( e.g. німецькими феміністками першої хвилі, Еріхом Нойманном чи Анітою Аллен), сучасний термін сформувався в Росії і пропонує російський погляд на розуміння процесів, що відбуваються на Заході [1]. Швидко (чи навіть одночасно) зі своєю появою поняття починає стійко асоціюватися з концептами “Захід”, “ідеологія”, “проблема” та набуває негативних конотацій. Дискусія щодо нової етики перетворюється на протистояння - їй закидають тоталітаризм, говорять про неї як “новий етичний ре...

Олена Мішалова. Від «Москва – Третій Рим» до «Русского мира»: етапи формування імперського ідеологічного гібридного проєкту.

    1. Сучасна Російська Федерація є імперією у стадії «напіврозпаду», яка відчайдушно намагається протидіяти процесу свого розпаду, що почався у 1991 р., коли Радянський Союз припинив своє існування. Парадоксально: у той час, як у світі після завершення Другої Світової війни відбувається деколонізація і великі колоніальні імперії зникають з політичної карти світу, СРСР не просто нікуди не зникає, а розширюється – включає до зони свого впливу країни Східної Європи. 2. «Русский мир» є сучасною версією історичного месіанства Росії, містить в собі ключові ідеї трьох попередніх месіанських проектів – релігійного, культурно-цивілізаційного та радянсько-політичного. 2.1. Релігійно-політичний проєкт: захист православної віри та православних християн. Цей комплекс ідей бере свій початок з друг. пол. Х V - XVI ст. Флорентійська унія (1438 р.) та падіння Візантійської імперії (1453 р.) перетворили московського князя на захисника православ'я – єдино правильної версії християнс...

Катерина Якуніна. Мовою цифр православна конфесійна ідентичність: усталеність versus стереотипність

  В 2020 р. Центр Разумкова запропонував українскій громадськості інформаційні матеріали «Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2020 рр.» [1] , які підвели підсумок релігійному життю України за останні 20 років. За допомогою данних, опублікованих у матеріалах, наукове співтовариство, ЗМК, політичні сили змогли по-новому оцінити роль релігії в суспільстві, простежити нові тенденції, підкреслити усталені традиції. Співставивши наукові розвідки та «мову цифр», можна відстежити правдивість\хибність для українського суспільства сьогодні деяких стереотипів щодо православного середовища. 1. Теза: Російсько-український конфлікт, ситуація в ОРДЛО, посприяли віддтоку вірних із УПЦ (МП). Дані: число вірних УПЦ(МП) складає 22% православних у 2020 р. проти 16% у 2019р. Подібну ситуацію можна пояснити «незрозумілістю» для вірних ситуації із утворенням ПЦУ і де-факто, продовженням існування УПЦ КП. 2. Теза: «Тривале, іноді конфлікт...