Від імені оргкомітету ми хотіли б подякувати всім учасникам конференції за відданість, надіслані тези й активну участь в обговоренні!
Запрошуємо
ділитись Вашими враженнями, пропозиціями, рекомендаціями у коментарях під цим
постом. Просимо також за можливості авторизуватися – реальне
ім’я та прізвище. Для нас Ваш відгук – це особливий шанс і можливість, тому
будемо раді Вас читати.
Нагадуємо, що всі
опубліковані матеріали залишаються у відкритому доступі і Ви можете
продовжувати коментування, обговорення і дискусії на шпальтах блоґу.
На тлі цього українська русистика замість того, аби стати
тим, чим на Заході була совєтологія (тобто дослідженням культурних,
філософських, світоглядно-ціннісних, ідеологічних, політичних, економічних,
соціальних і технічних основ ворожого табору), стала по суті агентом впливу
Росії через поширення тренду «великої російської мови/літератури/культури», які
нібито треба шанувати, які нібито є «своїми для українського народу», що веде
до вимоги «примирення братніх народів на ґрунті культури» (як варіант
«збереження/створення українського різновиду російської культури»).
Це особливо вражає, враховуючи вагу, яку самі творці
ідеології РМ надавали саме русистиці, спільноті вчителів і дослідників
російської мови/літератури/культури. Була відверта декларація, що ця спільнота
є опорою «м’якої сили» РФ.
Наша конференція – це маленький крок до того, аби
започаткувати нову українську русистику – науку, а не джерело поширення т.зв. «русофілії»
та РМ, наукове дослідження Росії як специфічного феномену, який є
антагоністичним до України і Заходу за власними ж самовизначеннями. І на мою
думку, Україна має особливий потенціал для наукової русистики. Ми – єдина
країна на планеті, яка має безпосередній, прямий і необмежений доступ до всіх
схованок і закапелків російської ідентичності, російської культури, і при цьому
ми можемо дивитись на РМ як зсередини, так і ззовні, як через оптику
господаря-володаря, так через оптику колонізованої жертви, через Я і не-Я, як
через оптику Свого, так і через оптику вивласненого і відчуженого Іншого, крізь
усю діалектику Свого і Чужого.
За результатами конференції буде підготовлено збірник
матеріалів конференції в
академічному стилі. Відповідно, ми оголошуємо збір таких матеріалів – до 1
листопада ми чекаємо на Ваші статті і тези, оформлені згідно академічних
стандартів.
Наголошуємо, що це не може бути варіант анотації чи
переліку пунктів політичної програми. Це має бути текст, де визначена
актуальність предмета, сформульована проблема, наведені наукові аргументи та
відповідні висновки і рекомендації, а також академічне цитування джерел, на які
Ви посилаєтесь.
Ірина Рева, науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.Яворницького
ВідповістиВидалитиЩиро дякую організаторам за важливий захід, який може стати точкою опертя, що переверне наш постколоніальний світ. Сьогодні вранці я мала цілком інші плани на день, з недовірою поставившись до заявленої теми. Але, прочитавши програму, а потім і перші доповіді, «зависла» на Вашому блозі на цілий день. Коли ми говоримо про вплив доктрини «Русский мир» - це не русофобство. Наприклад, за спостереженнями КМІС, російськомовні українці у 2,5 рази вразливіші до впливу російської пропаганди, ніж україномовні (http://tyzhden.ua/News/138699), навесні 2014-го етнічні українці, які одночасно вважають себе також і росіянами (змінена ідентичність), більше хотіли виокремлення свого регіону та приєднання його до іншої держави (наприклад, до Росії), ніж справжні етнічні росіяни, які живуть в Україні (http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/23/7026249/).
Маю власний досвід спостереження постколоніальних впливів. Я провела понад 60 інтерв’ю з бійцями АТО, майже всі з яких були мешканцями м.Дніпро та Дн.області. По-перше, я виявила, що в родинних історіях близько половини моїх респондентів зберігається пам’ять про Голодомор та репресованих родичів (https://www.holodomorstudies.com/research5.html). По-друге, багато хто з моїх респондентів з власної ініціативи (я не ставила цього питання і не акцентувала уваги на мові) зауважували, що хотіли б розмовляти (зі мною як інтерв’юером, вдома, на вулиці) українською мовою, але якісь внутрішні перешкоди заважають їм це робити. В процесі подальшого неформального спілкування з’ясувалося, що частина цих людей дуже пристойно володіють українською і на перешкоді їм ставали саме внутрішні «блоки», уявлена реальність. Чи це не постколоніальний прояв?
Стосовно цінностей. Одна з сьогоднішніх доповідей стосувалася ментальності Орди. Маю приклади нав’язаної, як на мою думку, імперської моделі світосприйняття зі спілкування з цією групою респондентів. Зокрема, розуміючи, що існує таке поняття як травмотрансформація (участь у бойових діях – явище травматичне, яке так чи інакше змушує людину до переоцінки цінностей), я запитувала АТОвців чи змінилися вони після війни, як на них вплинув той досвід. Ось одна з історій. Підприємець із Донецька мав успішний бізнес, мав «друзів», які допомагали «зручно» обходити закон, переконував свого батька, який рвався до Києва на Євромайдан, що то не його справа, застосовував маніпулятивні методи у взаємодії з людьми («Мог улыбаться, дружески похлопать по плечу, отдавая себе отчет, что человек и разговор неприятны… человек впоследствии мог пригодиться для решения какого-то вопроса»). Навесні 2014 р. життєві обставини респондента склалися так, що він – сам несподівано для себе – вирішив піти добровольцем захищати українську державність. Мав складне поранення. Після лікування та повернення до цивільного життя відчув, що його ставлення до людей змінилося: «Мне не нравится человек – я просто с ним не общаюсь. Я не берегу его – а может пригодится? Нет. Сейчас, если честно, круг людей, с которыми я общаюсь, значительно сузился. Но он стал более качественный. Их очень мало, но это – бриллианты». Перехід від кількості до якості, від моделі стосунків «суб’єкт» -> «об’єкт» до рівноправних. Чи не є це відходом від нав’язаної на рівні культурних «кодів» імперської матриці? Світобачення агресора?
Серед повідомлень респондентів про післявоєнні особистісні трансформації є випадки переходу від уявлення про УСПІХ як про домінування над іншими через ГРОШІ та ВЛАДУ до усвідомлення успіху як САМОРЕАЛІЗАЦІЇ через «сродну працю», віднайдення «самого себе», творення нових благ для людства тощо. Як інтерпретувати ці зміни – як приклади природної еволюції особистості чи як своєрідні зразки культурно-ціннісної регенерації української людини? Це все цікаві моменти, які потребують аналізу крізь призму постколоніальних студій, розуміння впливу російської імперської матриці на українську людину.
Дякую Вам за таку відверту щирість. Намагаємось складні речі робити небанальними.
ВидалитиВаш відгук - особливо цікавий і важливий, можна сказати, це додаткові тези до конференції! Саме таке, саме такі дослідження, виступи, на підставі аналізу сучасного суспільства ми хотіли бачити!
Абсолютно згоден про постколоніальні впливи - мав такі ж спостереження.
Оце прекрасне питання, яке я б сам радий був би поставити спільноті: "Як інтерпретувати ці зміни – як приклади природної еволюції особистості чи як своєрідні зразки культурно-ціннісної регенерації української людини?". Я навіть хочу спитати у Вас дозволу пізніше від Вашого імені опублікувати таке у групі нашої спільноти на ФБ.
Залишайтесь з нами!
Римма Товкайло. Цей «маленький крок» -- конференція, якою започатковується українська русистика, насправді неймовірно важливий. Так, Україна має особливий потенціал для наукової русистики. «Русскій мір» у витоках своїх -- антипод Українського Світу. Протягом століть ідеологічна концепція «русского міра» видозмінювалась, виявляла себе у світській і релігійній площині, але від самого початку вона покладена в фундамент Московії – держави, яка постала як заперечення Русі. При цьому «русскій мір» набув форму української культури, став її симулякром, обездуховленою оболонкою, яку московити наповнювали яким їм потрібно смислом. Вся політика Росії по відношенню до України розроблялася за принципом дзеркала. Історико-культурне обличчя, яке Росія собі видумала, віра і навіть назви (від Русь, Православ’я), все -- зліпок з Українського Світу, розроблена до найменших подробиць його діаметральна протилежність, сурогат із ефектом дзеркала. Ось чому ми маємо причетність до «русского міра» більшу, ніж інші народи, на чиїх культурах паразитувала Московія. Тому й відповідальність за те, що діється, на українцях, Україні більша, ніж на інших народах і державах. Заперечуючи Український Світ, утверджуючи право русскіх позбавити Україну суверенітету, а то й зовсім знищити, ідеологія «русского міра» заперечує європейські цінності, які базуються на принципах гуманізму і демократії. А коли ми чинимо опір «русскому міру», утверджуючи свій Світ, ми водночас утверджуємо і європейські цінності.
ВідповістиВидалитиДякую за таку відповідь і таку "метафізацію" проблеми, піднесення її на такий метафізично-романтичний вимір
ВидалитиЩоправда, я погано розумію такі моделі мислення. "Симулякр, дзеркало, протилежність, заперечення" - всі ці страшні слова ставлять питання - для чого треба було таке робити, і чому саме до цього тяжіла російська культура і політика? "Вони - це анти-ми" - це красиво, але це не пояснює, в чому ж є спільне, в чому "вони" і "ми" зійшлися. А без цього не було б можливий такий процес.
Щиро дякую організаторам конференції:
ВідповістиВидалити1) за новий досвід роботи у такому форматі;
2) за постановку теми, актуальність якої давно назріла;
3) за можливість розглянути питання доктрини "русского мира" з різних дослідницьких перспектив, внести певні корективи у власне бачення проблеми.
Окремо хотів подякувати за Вашу дуже цікаву статтю! Саме такі уважні спостереження дозволяють скласти картину, як непомітно розгорталася ідеологічна політика.
ВидалитиЗалишайтесь з нами, у нас ще будуть конференції, в т.ч. на релігійну тематику!